nash_viktor's Journal

10:10pm: ІСТОРІЯ ЧЕТВЕРТА
Ранок наступного дня. ВФ солодко присмокуючи губами пускає слинку на піжаму блакитного кольору з медвежатками на комірцях.Йому саме снилась його ж таки Великого і Незламного , інавгурація 2009 року, урочитса зала в донецькому "Клубі молоді, масовості та веселих свят", вона вся була в блакитних стрічках і рожевих кульках. Настав урочистий момент, коли ВФ повинен би був клятвенно присягати на вірність Україні та своєму народові. І тільки но ВФ піднівши руку з одним середнім пальцем догори був вже готовий обдати перші ряди закоренілим перегаром, як раптом під подушкою почулися перші ноти "Мурки".Це звонив мобільний.ВФ це знав, знав він також і хто може дзвонити йому саме о 05.15 - це міг бути тільки навіжений Тарасик з якимись невдалими пропозиціями і нісенітницями щодо покращення ставлення електорату до політики їх партії.
-Алльо, Тарас, чего нє спітся?
-Вікторе Федоровичу, та яке там спиться уже ж близько першої години дня, ми ж чекали що ви сьогодні до Донецьку прибудете, тут же всі готуються до приїзду Ющенка.Ми тут мітинги біля аеропорту влаштували, палатки поставили, народ зігнали вобщім вьо як нада.
-Ну, і шо, добре що так зробили.
-Так Вікторе Федоровичу, полоину арештували от суд буде і видно не на нашу користь, розігнали нас мєнти, розумієте.
-А, понімаю.Уже лєчу, вєчером у вас буду.
-Та яке вечором, тут годину летіти давайте вже швидче.
-Ну ладно, буду. Всьо, атбой.А сон то хороший бил, жалко, нє досмотрєл!

10:09pm: ІСТОРІЯ ТРЕТЯ
Вечір. Кінотеатр "Зоряний".За столом в кабінеті сидить Віктор Федорович. Випиває стопочку коньяка, бере бумагу і пише:
"Премьер-каністру Украіни Юлії Володимирівні Тимошенко від Виктора Федоровича Януковича заявлєніє.
Я, Виктор Федорович Янукович , 19... года рождения, прошу освободить меня от пріслєдованія.......
-Нєт, блядь шось не то, нє єй нада пісать про такоє дельце дєлікатноє.Бере лист бумаги і рве його на шмаття.
-Нада напісать Луценку, ілі может Рінату позвоніть, хотя у нєго тоже там проблємкі накльовиваются.І кому ж єго пожаловацца?Ущемляют моі права.Вон вчера пошол со свіми на ринок так без сори нє обошлось. Говорят яйца у ніх нє для всєх продаются. І еще много всего могу рассказать о своем ущімлєніі.Точно, нада Карпачевой писать, пусть разбєрьотся, пусть постоіт за пахана, ну в смислє за бившего кандідата.
Бере бумагу, щось задуманно пише, потім уважно дивиться на написане, наливає ще стопочку, випиває. Секунду думає і ставить підпис.
-Может, послє етого лучче жить буду,-думав ВФ вже лежачи під теплою ковдрою і малюючи у своїй уяві безтурботне майбутнє.

12:20pm: ІСТОРІЯ ДРУГА
Приходить Віктор Федорович до Генпрокуратури давати показання у справі по факту звинувачення у підробці документів про зняття судимості . І потрапляє на допит до Генпрокурора Піскуна. Той його питає:
- А скажіть, Вікторе Федоровичу, от ви із Донецька приїхали?
- Ні, я зараз у Києві живу.
- Так... Але, може, Ви от наприклад на вихідних відвідували Донецьк?
- Нє...
- Та-а-ак... А от у Вас в Донецьку є ж родичі, знайомі?
- Нє... вже немає...розїхались хто куди...що це ви такі питання дурацькі ставите?
- Ну тоді давайте поговоримо про ваші судимості, тобто про те яким чином їх з вас зняли, тільки попереджую без матюков, Вікторе Федоровичу, у нас on-line в інтернеті, по радіо і по телебаченню, самі розумієте, дітки можуть дивитись.
-Ги, може сухариків, Святославе Михайловичу, а я то щось я так зголоднів.От жена моя в маразм упала не готовит жрать нічого!Кажу їй , Людка, а Людка ну хавать охота, а вона мені: у холодильнику апельсини є...
-Вікторе Федоровичу, майте повагу до слідства, ви ж на допиті, а не в кабаку донецькому.
-Святославе Михайловичу, я забувся про свого адвоката, він там ше рішає дєла у Донецьку, так шо ми до вас пізніше завітаємо.А сьогодні можете закривати вашу кантору. Жалко Васільєва вже нема тут.Помню як тут с дєвачкамі отвісалі......

7:31pm: ІСТОРІЯ ПЕРША
Віктор Федорович сидів у своєму офісі в кінотеатрі "Зоряний". Закинувши ноги на стіл він неквапливо розжовував грильяж, запиваючи гарячою кавою. Грильяж був твердим і несвіжим.
-Бля, ну шо за туфтєнь, єто в каком таком регіоне такіє сраниє канфєткі делают?-матюкнувся голосно Віктор Федорович і почав вивчати обгортики від цукерок.
-Ага, ну сука! Рошен проклятющий, ну Порошенко заец заебучий! І тут тєбя за лоха дєржат!
Активно жестикулюючи і морщачи лоба, він не помітив як до його кабінету просунула голову Ганна Стеців -Герман - незалежна журналістка.
-Віктор Фьодоровіч, разрешитє вайті, тут такоє дельце дєлікатноє, без вас не разобраться.
-А? Хто? Шо? Як?-спантеличено відгукнувся Віктор Федорович, і побачивши оголені стегна Ганни, гримнув:
-А, ето ти , курва народная, чего не стучишь?
-Так дверь откритая била, вот я заглянула.
-Я тут кофє пью с канфетками ти ета угащайся.
-Я Віктор Фьодоровіч к вам по делу, слишалі может что олімпійскіє чємпіони деньгі отдают?
-Та бля слішал, шо я совсем от жизні одстал?А єта, а квартіри тоже отдают?
-Про квартіри нє знаю.
-От піздєнь твоя лисая, нічо када нада не знаєш, тока целюлітам трусіть умєєш!
-А чего ви єто вдруг про квартіри інтєрєсуєтєсь?
-А ето Анютка нє твоєго ума дєло, так шо ідіте, только чтоб kurva cum back!